По вопросу существования коммандитного общества / Письмо от 14.01.2009г

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ від 14.01.2009 р. N 181

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва опрацював Ваше звернення від … та повідомляє наступне.

Відповідно до статті 133 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Частиною третьою даної статті встановлено, що до командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим законом.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками згідно із частиною першою статті 133 ЦКУ.

Частиною другою даної статті встановлено, що засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

У відповідності до частини третьою статті 134 даного Закону якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.

Відповідно до частини першої статті 135 ЦКУ правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства встановлюються положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства.

Частина друга даної статті вказує, що особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.

Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

В третій частині статті 135 ЦКУ вказується, що сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.

Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства згідно із частиною першою статті 136 ЦКУ.

Частиною другою даної статті передбачено, що вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Спеціальним законом, що визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників є Закон України «Про господарські товариства» (далі — Закон про товариства), глава п’ята (статті 75 — 83) якого безпосередньо регулює відносини командитного товариства.

Відповідно до статті 77 Закону про товариства до командитного товариства застосовуються норми статей 67 — 74 з урахуванням особливостей, передбачених статтями 78 — 83 цього Закону.

Згідно зі статтею 78 Закону про товариства вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладник командитного товариства, у відповідності до статті 79 даного Закону та згідно із частиною другою статті 137 ЦКУ, має право:

— одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

— діяти від імені товариства в разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

— переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень Закону про товариства та відповідно до положень статті 147 ЦКУ.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

— вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;

— ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

— після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

— передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Згідно із частиною другою статті 79 Закону про товариства та із частиною другою статті 137 ЦКУ передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

Згідно із частиною третьою статті 79 Закону про товариства, та у відповідності до частини третьої статті 137 ЦКУ засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Частиною першою статті 137 ЦКУ встановлено, що вкладник командитного товариства зобов’язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

Статтею 80 Закону про товариства передбачені обов’язки вкладників командитного товариства, а саме:

вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими засновницьким договором;

сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі;

на момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Вибуття з повного товариства, у відповідності зі статтею 129 ЦКУ (згідно з положеннями частини третьої статті 133 даного Кодексу), відбувається за наступних умов:

1) смерті учасника або оголошення його померлим — за відсутності спадкоємців;

2) ліквідації юридичної особи — учасника товариства, в тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом;

3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспроможністю;

5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.

Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду у відповідності до частини другої статті 129 даного Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 129 ЦКУ у разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.

Також необхідно зазначити, що питання виходу зі складу учасників командитного товариства встановлено й статтею 71 Закону про товариства (у відповідності положень статті 77 даного Закону), в якій вказано наступне.

Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, у відповідності до частини першої даної статті, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Частиною другою статті 71 вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.

Згідно із частиною третьою даної статті якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Частиною четвертою статті 71 Закону про товариства вказано, що учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Стаття 138 ЦКУ та стаття 82 Закону про товариства передбачає відповідальність вкладника командитного товариства, а саме:

якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин;

якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення;

вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).

В. о. Голови  А. О. Гота